Справа Вовка: суд поставив крапку в дискусії про докази у дисциплінарних справах

18 червня 2026 року Велика Палата Верховного Суду залишила чинним рішення Вищої ради правосуддя щодо Павла Вовка, колишнього голови Окружного адміністративного суду міста Києва. Ця справа була показовою через дискусію довкола допустимості  застосування негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) в дисциплінарних справах щодо суддів.

Контекст справи

ВРП встановила в діях Вовка ознаки грубого порушення суддівської етики та стандартів поведінки, які підривають авторитет правосуддя. За це Рада застосувала дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення.

Постанову Великої Палати, яка не побачила підстав для скасування дисциплінарного стягнення, оприлюднили 30 червня. Суд підтвердив, що розсекречені й законно передані матеріали негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) можуть бути доказами в дисциплінарних провадженнях щодо суддів.

Позиція захисту

Адвокатка Павла Вовка, Валерія Лутковська стверджувала, що ВРП та її Дисциплінарна палата не мали права використовувати протоколи НСРД і матеріали кримінальних проваджень для притягнення її підзахисного до дисциплінарної відповідальності

Аргумент ґрунтувався  на тому, що кримінальне провадження ще триває і вироку немає. Відповідно, використання записаних розмов нібито порушує презумпцію невинуватості та виходить за межі повноважень ВРП

Цю тезу роками використовували судді, яких притягували до дисциплінарної відповідальності на підставі матеріалів кримінальних проваджень. Але Велика Палата цей аргумент відхилила. 

Що вирішила Велика Палата

Ключовим у цьому рішенні є те, що не варто ототожнювати дисциплінарне провадження щодо судді з кримінальним.

ВРП не встановлює, чи вчинив суддя злочин. Це питання може вирішити тільки суд у кримінальному процесі. ВРП оцінює, чи є в поведінці судді ознаки дисциплінарного проступку.

Іншими словами, використання матеріалів кримінального провадження не порушує презумпцію невинуватості, якщо ВРП оцінює їх лише для цілей дисциплінарної відповідальності. Висновки Ради не доводять кримінальну вину особи.

Велика Палата підтвердила, що дисциплінарний орган може досліджувати розсекречені матеріали НСРД, якщо їх передали законно. Такі матеріали можна оцінювати разом з іншими доказами, щоб встановити наявність або відсутність дисциплінарного проступку.

Приватність і суспільний інтерес

Використання матеріалів НСРД може бути втручанням у приватність. Суд прямо зазначив, що суспільний інтерес у виведенні із суддівського корпусу осіб, щодо яких є «чіткі та переконливі докази системного використання посади голови суду для позапроцесуального впливу на органи суддівського врядування», є якраз виправданим. Водночас Велика Палата окремо підкреслила, що ані рішення ВРП, ані постанова Верховного Суду не оцінюють законності збору доказів і не підміняють оцінку, яку має надати суд у кримінальному провадженні.

Для Суду вирішальним став суспільний інтерес. При цьому Велика Палата окремо зазначила, що не оцінює законність первісного збору доказів. Це питання має вирішувати суд у кримінальному провадженні.

Однак, прийняте рішення про допустимість використання НСРД в дисциплінарних провадженнях щодо суддів не означає їх автоматичної достатності для звільнення судді. 

ВРП має оцінити докази, розглянути аргументи захисту і належно мотивувати своє рішення. Також вона має оцінити ці матеріали разом з іншими доказами.

У справі Вовка Велика Палата погодилася, що ВРП саме так і діяла. Рада не обмежилася формальним посиланням на протоколи. Вона оцінювала їх у сукупності з іншими матеріалами справи.

Вирішальним є не вид доказу, а справедливість процедури його використання.

Як це повʼязано зі справою Бурхана

Постанова у справі Вовка продовжує логіку рішення Великої Палати від 14 травня 2026 року у справі судді Сергія Бурхана.

У тій справі Велика Палата вже підтвердила, що дисциплінарний проступок і кримінальне правопорушення мають різну правову природу. Обставини, встановлені в дисциплінарному провадженні, не доводять кримінальну чи адміністративну вину.

Як і у справі Вовка, Суд визнав, що розсекречені матеріали НСРД можуть використовуватися в дисциплінарних провадженнях, якщо їх передали законно.

Справа Вовка закріпила цю позицію в одному з найрезонансніших кейсів, пов’язаних із «плівками ОАСК». На підставі цих матеріалів ВРП уже подала на звільнення низку суддів, зокрема Євгена Аблова, Володимира Келеберду, Ігоря Качура та Богдана Саніна.

Що це означає для майбутніх справ і судової реформи

У майбутньому суддям стане значно складніше оскаржувати рішення ВРП посилаючись лише на сам факт використання НСРД. Для успішного оскарження потрібно буде доводити конкретні порушення. Наприклад, неналежну оцінку доказів, порушення права на захист, відсутність мотивів або ознаки свавільності. Теза про те, що НСРД не можна використовувати більше не працює як самостійний аргумент.

Для ВРП це рішення зменшує ризик перегляду дисциплінарних справ, у яких використовувалися матеріали кримінальних проваджень. Також воно встановлює чітку межу: Рада не може обмежуватись формальним посиланням на протоколи НСРД, а зобов’язана давати їм повну і обгрунтовану оцінку. 

Якби Велика Палата визнала матеріали негласних слідчих розшукових дій принципово неприйнятними в дисциплінарних провадженнях, це створило б небезпечний прецедент. Судді могли б уникати дисциплінарної відповідальності через сам формат доказу, навіть коли зміст матеріалів вказує на серйозне порушення стандартів поведінки.

Велика Палата обрала інший підхід. ВРП може використовувати матеріали НСРД в дисциплінарних провадженнях щодо суддів, а також оцінювати докази самостійно.

Рішення щодо Вовка не робить Верховний Суд бездоганним

Це рішення не варто сприймати як жест доброї волі Верховного Суду. Велика Палата ухвалила його 18 червня 2026 року фактично з п’ятої спроби. До цього засідання переносили з жовтня 2025 року на листопад, а згодом на січень і квітень 2026 року. 

Верховний Суд не є очищеною інституцією, і досі потребує змін. На жаль, навіть очевидні й резонансні справи вдається доводити до результату лише після років публічного тиску представників громадськості та пильній увазі до справи з боку міжнародних партнерів України. 

ВРП також роками не могла поставити крапку в дисциплінарних провадженнях щодо Вовка. У 2024 році ми писали, як Рада відкрила чергові справи щодо нього, а у 2025-му ВРП нарешті звільнила скандального ексголову Окружного адміністративного суду Києва.

Європейський Союз і далі очікує від України очищення Верховного Суду. Це питання залишається актуальним, особливо після справи Всеволода Князєва. Водночас, Верховна Рада, під виглядом виконання євроінтеграційних зобов’язань, ухвалила закон про декларації доброчесності. Він оновив форму, але відклав головне: індивідуальну перевірку суддів Верховного Суду за участю незалежних експертів без якої реальне очищення неможливе.