Судді, які не проходили перевірки доброчесності, стали на бік УПЦ МП
Шостий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним ключовий доказ зв’язку Української православної церкви (Московського патріархату) з Росією.
Зокрема, суд скасував наказ Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС), яким було затверджено висновок релігієзнавчої експертизи статуту УПЦ (УПЦ МП) щодо наявності церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом. Саме цей висновок був одним із ключових документів, який ДЕСС використовувала для встановлення афілійованості Київської митрополії УПЦ (УПЦ МП) із Російською православною церквою.
Суд скасував рішення ДЕСС не через оцінку самої УПЦ МП, а через процедурні порушення — ДЕСС не розглянула заяву про відвід експертів, які готували висновок. Тепер ДЕСС має заново розглянути це питання і повторно вирішити, чи має РПЦ діючий філіал в Україні. Це рішення ще може бути оскаржене до Верховного Суду.
Не менш показово, хто саме ухвалив це небезпечне для національної безпеки рішення. Йдеться про колегію Шостого апеляційного адміністративного суду у складі Оксани Епель, Олени Карпушової та Євгена Мєзєнцева. Усі троє проходили лише первинне кваліфікаційне оцінювання 2016 року. Воно зводилося переважно до перевірки базової професійної придатності. Таке псевдооцінювання не пройшли всього 5 суддів з майже 300. Та й то тих, хто його провалив, не звільнили, а відправили на повторне оцінювання.
Оксана Епель працювала суддею Київського районного суду Донецька, а у 2013 році була переведена до Київського апеляційного адміністративного суду. Епель одна з рекордсменів по наявному елітному майну: автопарк дорогих авто, земельні ділянки, будинок у Донецьку на 590 кв. м, маєток під Києвом і понад 7 мільйонів гривень готівки. А чоловік судді входив до бізнес-середовища топ-чиновників Януковича.
Євген Мєзєнцев був головою Донецького окружного адміністративного суду, згодом став суддею Шостого апеляційного адміністративного суду. Суддя декларував елітну квартиру у Києві площею за 137 кв. м за $65 000, хоча ринкова ціна — $255 000. Ухвалював рішення, за яким 20 газоносних родовищ залишилися в оточення Януковича і не повернулися державі, сумнівне рішення щодо Приватбанку, яке могло коштувати державі 1 мільярд гривень. Ймовірно, діяв за вказівкою Павла Вовка, залишив у силі рішення про заборону мирних зібрань та є автором фрази “не можна перетворювати саму доброчесність на елемент постійного моніторингу життя судді” тощо.
Олена Карпушова також має тривалу суддівську кар’єру, пов’язану з Донецьком: у 2002–2010 роках працювала суддею Калінінського районного суду м. Донецька, у 2010–2014 роках була суддею Донецького апеляційного адміністративного суду, а з березня 2014 року працює в Києві. Суддя виступила проти судової реформи, повторивши кремлівські наративи про зовнішнє управління та загрозу суверенітету.
Фактично єдиний реальний спосіб перевірити доброчесність таких суддів — декларації доброчесності, у яких вони щороку підтверджують, що не вчиняли протиправних дій. Але цей інструмент майже не працює: декларації приховані від громадськості, а відповідальність можлива лише за умисну брехню. За 10 років умисність так і не довели, і жодного суддю через це не звільнили.
Законопроєкт № 13165-2 може це змінити, зокрема, запровадити відповідальність за грубу недбалість. Від цього залежить не лише реальна перевірка суддів, яких фактично ніколи не перевіряли, а й 700 млн євро макрофінансової допомоги та виконання одного з ключових євроінтеграційних пріоритетів України на 2026 рік.
Проблема не лише в одному рішенні. Проблема в тому, що судді, яких після Майдану фактично не перевірили на доброчесність, досі можуть ухвалювати рішення у справах про російський вплив і національну безпеку. Саме тому механізм декларацій доброчесності має нарешті запрацювати.
