Вакансія честі: чи призначить Вища рада правосуддя кандидата від незалежної комісії?
Чи доведе Вища рада правосуддя, що вона дійсно реформована — чи знову зіграє на руку старим елітам? 15 липня Вища рада правосуддя (ВРП) проведе співбесіди з кандидатами у члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), яких відібрала Конкурсна комісія за участі міжнародних експертів.
Комісія рекомендувала двох кандидатів:
- Ігоря Кушніра — суддю Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у відставці;
- Оксану Вознюк — суддю Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
За підсумками попереднього конкурсу ВРП вже відхилила обох запропонованих кандидатів. Цього разу важливо, щоб ситуація не повторилася — і ваканте місце у ВККС посів кандидат, відібраний на прозорому конкурсі із незалежними експертами.
Непризначення члена ВККС зменшує спроможність Комісії, яка зараз активно займається добором до апеляційних судів. Також непризначення повертає контроль над добором членів ВККС до нереформованих органів таких, як Рада суддів чи Рада адвокатів України (РАУ). Зокрема, очільниця РАУ Лідія Ізовітова не приховує бажання впливати на цей процес. Після організованого нею круглого столу стало очевидно: для Ізовітової та її оточення ідея відкритих конкурсів неприйнятна — саме тому вони прагнуть її знищити. Тому очікувати більш доброчесних та незалежних кандидатів до ВККС від Комісії без міжнародних експертів точно не варто.
Призначивши одного з рекомендованих кандидатів, ВРП зможе продемонструвати, що справді є реформованим органом, який не грає за правилами старих еліт.
Тим часом у народних депутатів залишається шанс не допустити розвороту судової реформи. Вони можуть підтримати законопроєкт №13382, який повертає незалежних міжнародних експертів до складу Конкурсної комісії. Саме завдяки якісному відбору за участі іноземців, чинна ВККС уже рекомендувала звільнити 52 недоброчесних суддів та наразі проводить прозорий добір до апеляційних судів.
Реформа судової влади — на вістрі чергового рішення. Від ВРП та парламенту залежить, чи збережемо ми попередні здобутки.